Росія продовжує завдавати ударів по території України балістичними ракетами, і в умовах нестачі ракет до зенітних ракетних комплексів Patriot Київ має сам переходити в атаку. Авіаційний експерт Костянтин Криволап у коментарі 24 Каналу окреслив три напрямки протидії: збивати ракети, вибивати пускові установки та уражати підприємства, де виготовляють і установки, і ракети.
Чому прямий перехоплення балістики залишається проблемою
Перехопити ОТРК «Іскандер» у русі надзвичайно важко — це рухома ціль. Наявних швидких ракетних чи безпілотних засобів, здатних миттєво знайти та знищити таку ціль, Україна поки не має. Обмеження є і в арсеналі, який працює по стаціонарних позиціях: дрони «Лютий», FP-1 і FP-2 не здатні пробити захист, де сховані ОТРК — у закритих ангарах, на аеродромах чи в інших укріплених місцях. Під ударами, за словами Криволапа, можуть опинитися і північнокорейські KN-23, надані росіянам у кількості близько 40 ракет.
Удар по тилу як другий фронт проти балістики
«Те, що можемо робити зараз і де є і люди, і засоби, — це ураження самих ОТРК „Іскандер”, коли вони рушають на позицію, або ураження підприємств, які їх виготовляють. Ці дві речі не пов’язані напряму, але вони ламають логістику, виробництво і підготовку ракет до пуску», — зазначив Криволап. У липні була спроба уразити Воткінський завод, який виробляє ракети «Іскандер-М»: Україна запустила п’ять ракет «Фламінго», на перехоплення яких росіяни підняли один із трьох-чотирьох ДРЛВ А-50У та спрямували МіГ-31БМ, а решту збили залишки С-300 і ПЗРК. Паралельно Криволап наголосив, що Україна зможе застосовувати ракети «Сапсан», FP-7 та FP-7x у межах проєкту Freyja, а поява «Сапсана» з більшою дальністю дозволить вражати «Іскандери» на більшій відстані. За його словами, у липні завершилися випробування FP-7 із підтвердженням основних характеристик, після чого можлива її кодифікація, закупівля Міністерством оборони у виробника та надходження серійного виробництва в армію. Терміни реалізації цих проєктів залежать від графіка їх втілення.
