Єврей: хто це і чому це питання досі актуальне
Слово «єврей» чути в новинах, у сімейних розмовах, у шкільних підручниках і в публіцистиці. Для одних це просто етнічна назва, для інших — релігійна приналежність, для третіх — частина історії власної родини. В Україні, де єврейські громади живуть щонайменше тисячу років, це поняття торкається чи не кожного другого міста: від Києва з його Жидовим кварталом XI ст. до Львова, Одеси, Бердичева, Умані.
Але «єврей» — це не одна історія і не один сценарій. Це семітський народ, що сформувався на Близькому Сході і поширився майже на всі континенти; це юдеїзм як релігія з давньою писемною традицією; це різні спільноти — ашкеназі, сефарди, мізрахі, бухарці, гірські та грузинські євреї — з власними обрядами, мовами й кухнею. За різними оцінками, у світі живе понад 14,5 млн людей, яких відносять до єврейського етносу; найбільша концентрація — в Ізраїлі (близько 6,8 млн), далі йдуть США, Франція, Канада, Велика Британія, Аргентина й Україна.
Тож коли ми кажемо «єврей», корисно розуміти, про який вимір ідеться: етнічний, релігійний, культурний чи побутовий. Далі розберемося з кожним із них окремо — з опорою на джерела, без перекручень і без навмисного ускладнення.
Звідки з’явилися євреї та як формувалися громади
Сучасне розуміння походження єврейського народу тримається на двох головних гіпотезах. Перша — рейнська, найпоширеніша. Її прихильники вважають, що предки європейських євреїв осіли в Рейнській області після VII ст., а на початку XV ст. приблизно 50 тис. осіб переселилися на схід і, попри війни та переслідування, до XX ст. розрослися до восьми мільйонів. Друга — хозарська: євреї виводяться від конгломерату тюркських та іранських племен, які утворили Хозарський каганат на теренах сучасних півдня Росії, сходу України й Кавказу й навернулися в юдаїзм у VII—IX ст.
Генетичні дослідження під керівництвом Ерана Ельхаіка з університету Джонса Гопкінса проаналізували 531 315 аутосомних однонуклеотидних поліморфізмів у 1287 осіб із восьми єврейських і 74 неєврейських груп. Результат: єврейський геном — це мозаїка кавказького, європейського і семітського матеріалу. А в червні 2015 року в «Nature» та «American Journal of Human Genetics» опублікували перші повні геноми основних підгруп євреїв. Обидві гіпотези не виключають одна одну: ймовірно, єврейство формувалося внаслідок міграцій, змішувань і релігійного навернення, а не як замкнена «чиста» лінія.
За мовою і традицією сьогодні виділяють такі великі єврейські спільноти: ашкеназі (Центральна і Східна Європа), сефарди (Середземномор’я, Піренейський півострів), тайманці (Ємен), мізрахі (Іран і Близький Схід), бухарці (Центральна Азія), грузинські та гірські євреї (Кавказ). Релігійний ритуал «нусах» і побутові звичаї в кожної з цих груп мають свої особливості — від одеського «жаргону» на основі їдишу до бухарської тюркомовної громади Самарканда.
Як виникла назва «єврей»
Сам термін має кілька шарів. У івриті «іврі» (עִבְרִי) буквально — «той, що перейшов», від кореня «перейти». У Біблії це слово вживається в додержавний період і стосується чужинців, емігрантів. Інше пояснення виводить назву від праотця Евера, правнука Ноєвого сина Сима. Слово «юдей» походить від давньоєврейського «iehudi» — спочатку про потомків коліна Юди, потім про жителів Юдейського царства, а після його падіння — про національно-релігійну приналежність без прив’язки до території. Звідси — грецьке Ἰουδαῖος, латинське judaeus, німецьке Jude, польське Żyd, українське «юдей».
Чому «жид» вважається образливим
Слово «жид» запозичене в українську ще в дописемний період з італійського giudeo і до XX ст. вживалося повсюдно — від метричних книг до художньої літератури. У XX ст. через мовну політику в УРСР «жида» поступово замінили на «єврей», а «жид» став сприйматися як образливий етнонім. Після відновлення незалежності літературна норма залишилася такою самою: рекомендовано вживати «єврей», а «жид» — лише в розмовному стилі або в поезії, де це стилістично виправдане.
Релігія, мова і культура: три рівні єврейського життя
Юдаїзм — одна з найстаріших монотеїстичних релігій, яка сформувалася в другому тисячолітті до нашої ери. Її священний текст — Тора (Перші п’ять книг Танаху), ширша частина — Танах (24 книги), усна традиція — Талмуд. Але юдаїзм — це не лише набір заборон і ритуалів. Це спосіб структурувати час (Шабат, свята, календар), їжу (кашрут), родинні стосунки (цикл життя: обрізання на восьмий день, бар-міцва в 13, весілля, шива), і спосіб читати світ.
Мовний ландшафт єврейських громад — окрема тема. Іврит залишається священною мовою і державною мовою Ізраїлю; їдиш — германська мова з івритом і слов’янськими елементами, якою говорили ашкеназі в Європі; ладіно — мова сефардів на основі давньоіспанської. У побуті більшість євреїв володіють і розмовляють мовами країн проживання — українською, російською, англійською, французькою, арабською, перською.
Культурний внесок євреїв в українську і світову культуру важко переоцінити. Українською читаємо Шолом-Алейхема, Ісаака Бабеля, Іцика Мангера, Ільфа й Петрова (обидва — єврейського походження з Одеси). У світі — Зигмунд Фрейд, Альберт Ейнштейн, Марк Шагал, Енніо Морріконе, Фріда Кало, Пол Ньюмен, Стівен Спілберг. Це не «винятковість», а результат густої освітньої традиції, міської культури і довгої присутності в гуманітарних та природничих професіях.
Євреї в Україні: тисяча років сусідства
Присутність євреїв на території сучасної України фіксується з дохристиянських часів. Надгробні написи I—II ст. до н. е. в Криму свідчать про переселення з Малої Азії та Кавказу. За часів Київської Русі в Х—XIII ст. вже існували великі єврейські квартали, зокрема Жидове в Києві — на північний захід від Софійського собору. «Жидівські ворота» пізніше перейменували на Львівські, бо через них ішов шлях на захід.
Масове переселення ашкеназі з Польщі почалося з кінця XIV ст. і тривало наступні століття. Причини — релігійні переслідування в Священній Римській імперії, хрестові походи, бідність, а також потреба в орендарях і управителях на нових землях Речі Посполитої. Євреї орендували маєтки, займалися торгівлею, лихварством і збиранням данини — як зазначає український дослідник Матвій Шестопал, вони часто мали непогану освіту і виконували функції, які місцева шляхта не хотіла брати на себе.
Українське козацтво мало складні стосунки з єврейськими громадами. Повстання під проводом Богдана Хмельницького 1648—1657 рр. стало трагедією для багатьох євреїв, особливо на Поділлі й у Галичині. У той самий час єврейські громади Києва, Львова, Одеси, Бердичева, Житомира, Умані ставали осередками ремісничої, торгової і культурної активності. Братство має Бес-Гімедріш у Києві, бердичівський цадик Леві Іцхак, одеські літературні гуртки — усе це частина спільної української міської історії.
Євреї в сучасній Україні: цифри, міста, ризики
За переписом 2001 р. в Україні проживало близько 103 тис. євреїв; за оцінками Єврейської федерації України та американського Pew Research Center, реальна цифра — від 50 до 140 тис. — складно підрахувати через змішані родини й асиміляцію. Найбільші громади — в Києві, Дніпрі, Одесі, Харкові, Львові. Умань щороку приймає десятки тисяч хасидів-паломників на могилу цадика Нахмана.
Від 24 лютого 2022 р. українські єврейські громади, як і решта населення, опинилися під тиском війни. За даними ізраїльського МЗС і волонтерських організацій, частина євреїв емігрувала до Ізраїлю та країн ЄС, частина залишилася і волонтерить у ЗСУ та гуманітарних ініціативах. Це нагадування, що євреї в Україні — не абстрактна спільнота, а конкретні сусіди, колеги й родичі.
Як відрізнити етнічного єврея від юдея за релігією
У побутовій мові часто змішують поняття «єврей» і «юдей». Розрізнення просте: етнічний єврей — людина, яка належить до єврейського народу за походженням (як правило, за матір’ю, згідно з галахою) або пройшла гіюр — релігійний обряд прийняття в юдаїзм. Юдей за релігією — людина, яка сповідує юдаїзм, незалежно від етнічного коріння. У єврейських громадах є етнічні євреї-атеїсти, є навернені в юдаїзм, а є юдеї за релігією, які не належать до єврейського етносу — наприклад, деякі друзі єврейських громад у діаспорі.
Документально в Ізраїлі це закріплено в «Законі про повернення» 1950 р.: право на репатріацію має особа з єврейським корінням до третього покоління. У православному юдаїзмі гіюр вимагає багаторічної підготовки, вивчення Тори, Талмуду і схвалення спеціального раввинського суду — бейт-діна.
Групи за походженням і мовою
| Група | Основний регіон | Мова побуту | Релігійна традиція |
|---|---|---|---|
| Ашкеназі | Центральна і Східна Європа, Північна Америка | Їдиш, мови країн проживання | Переважно ашкеназький нусах |
| Сефарди | Іберійський півострів, Північна Африка, Ізраїль | Ладіно, іспанська, арабська | Сефардський нусах |
| Мізрахі | Іран, Ірак, Курдистан | Перська, арабська, курдська | Мізрахі-нусах |
| Тайманці | Ємен | Арабська, іврит | Балдійський, шамський нусах |
| Бухарці | Узбекистан, Таджикистан | Таджицька, узбецька, таджицько-бухарська | Бухарський нусах |
| Гірські та грузинські євреї | Кавказ | Грузинська, татська, іврит | Кавказькі нусахи |
Що спільного і що відрізняє євреїв від інших народів
З одного боку, євреї — це етнос із тисячолітньою безперервною культурною традицією, зафіксованою в писемних джерелах. З іншого — це релігійна спільнота, яка налічує як релігійних, так і цілком світських людей. Це і діаспора, і держава Ізраїль, де близько 73% населення — євреї (за даними ЦСУ Ізраїлю, 2024).
| Ознака | Євреї | Більшість європейських етносів |
|---|---|---|
| Мовне коріння | Семітська (іврит, арамейська) | Індоєвропейська |
| Релігія-засновник | Юдаїм (монотеїзм з II тис. до н. е.) | Християнство, іслам, язичництво |
| Священна книга | Танах (Тора + Пророки + Писання) | Біблія, Коран, Веди, ін. |
| Діаспора | ~50% поза Ізраїлем, але з національним центром | Переважно прив’язані до території |
| Календарний цикл | Шабат щотижня, цикл свят від Рош га-Шана до Шеміні Ацерет | Неділя / п’ятниця / субота, залежно від релігії |
Як видно з таблиці, відмінності — радше в комбінації релігійного і національного, а не в одному конкретному елементі. Така комбінація і робить єврейську ідентичність стійкою навіть у повній асиміляції.
Як говорити й писати про євреїв коректно
Є кілька простих правил мовної гігієни, які допомагають уникнути образ. По-перше, вживайте «єврей» як нейтральний етнонім; «жид» — застаріла й образлива назва, припустима лише в стилізації під конкретну добу. По-друге, «єврейська мова» в побуті зазвичай означає їдиш у контексті ашкеназів; у ширшому сенсі — це іврит як священна мова і державна мова Ізраїлю. По-третє, «юдей» — це історична релігійна назва, яка коректно вживається в академічному і релігійному контексті (наприклад, «юдейське право», «юдейська філософія»).
Якщо йдеться про релігійну практику, точніше казати «юдей» або «практикуючий юдей», а не «єврей за релігією». В Ізраїлі поширене розрізнення: леумі (світський єврей), масораті (традиційний), харéді (ортодокс) і даті-леумі (релігійний сіоніст). Це внутрішня типологія, яка допомагає зрозуміти, чому дві людини з єврейським корінням можуть мати абсолютно різні погляди на життя.
Найпоширеніші помилки й упередження
- «Єврей — це релігія, а не нація». Насправді це і те, і те: юдаїзм як релігія і єврейство як етнос існують паралельно і часто перетинаються.
- «Усі євреї — із Ізраїля». Ізраїль — це державний центр, але історично більшість євреїв жила і продовжує жити в діаспорі.
- «Євреї — це раса». У біологічному сенсі такого поняття немає: єврейство передається і походженням, і релігійним прийняттям.
- «Якщо людина не ходить в синагогу, вона не єврей». За галахою — так, за національним самовизначенням — ні: атеїстичний єврей лишається євреєм.
- «Євреї в Україні — це нові люди». В Україні вони живуть щонайменше з I—II ст. до н. е., а масово — щонайменше з XIV ст.
Внутрішня структура єврейської громади: від синагоги до бейт-діна
Громадське життя євреїв побудоване довкола кількох базових інституцій. Синагога — місце молитви і зібрань, де зберігається сувій Тори. Бейт-мідраш — місце вивчення Тори і Талмуду, фактично релігійна школа. Бейт-ді́н — раввинський суд, який вирішує цивільні, сімейні і релігійні питання: гіюр, єврейський шлюб, розлучення, статус особи. Равін — духовний лідер, але в ортодоксії не священик у християнському розумінні: юдаїзм не має посередника між Богом і людиною.
На рівні громади працює також рада старійшин і касирська служба (збирання пожертв, допомога нужденним, організація похорону і шиви). Громадська кухня часто тримається на кашруті: роздільне м’ясо-молочне, спеціально підготовлені м’ясні продукти, заборона на свинину і на певні види морепродуктів. У єврейській громаді Одеси досі працюють кулінарні традиції «єврейської кухні» — фарширована риба (гефілте фіш), форшмак, цимес, хала, маца.
Євреї в Ізраїлі: держава як національний проєкт
Ізраїль проголосив незалежність 14 травня 1948 р. Згідно з Декларацією незалежності, держава «відкрита для єврейської репатріації і для зібрання розсіяних». Сьогодні близько 73% громадян Ізраїлю — євреї, решта — араби, друзи, інші меншини. Іврит — державна мова, але арабська має спеціальний статус до 2018 р., а з того часу її статус поступово звужується.
Цікаво, що ізраїльський єврейський досвід дуже різниться від діаспорного. В Ізраїлі Шабат, кашрут, релігійні свята — частина публічного простору, а не приватна справа. Водночас релігійно-світський розкол — одне з головних джерел внутрішньополітичної напруги в країні, зокрема довкола питання призову ультраортодоксів до армії.
Чому Ізраїль важливий для євреїв діаспори
Ізраїль — не лише держава, а й страхувальна мережа. У 1948—1951 рр. з Європи і арабських країн репатріювалося понад 700 тис. осіб, багато хто з таборів для переміщених осіб. У 1990-х роках — близько мільйона євреїв із колишнього СРСР. Після 24 лютого 2022 р. ізраїльські установи і волонтерські організації допомагають євреям з України, зокрема спрощеними програмами репатріації. Для багатьох українських євреїв Ізраїль — це місце, куди можна поїхати у разі загрози, а не щоденна реальність.
Генетика, мова і релігія: що каже наука
Генетика єврейських громад — одна з найкраще вивчених у популяційній біології. Дослідження 2010 р. (Behar et al., Nature) охопило понад 600 тис. SNP-маркерів у 14 єврейських і 69 неєврейських популяціях і підтвердило: єврейські громади мають спільне близькосхідне коріння, але кожна з них несе помітний генетичний слід місцевого населення. Ашкеназі мають приблизно 50—80% європейського генетичного матеріалу, сефарди — середземноморського, йменські євреї — африканського.
Мовознавство додає ще один вимір. Іврит належить до семітської гілки афразійських мов, разом з арабською, арамейською, амхарською. Староєврейська (іврит Танаху) — мова писемної традиції; середньовічний іврит — мова коментарів і релігійної літератури; новоєврейський (іврит Еліезера Бен-Єгуди) — відроджена розмовна мова, що стала державною в Ізраїлі. Їдиш — окрема германська мова з семітським субстратом, яка розквітла в Європі з XII—XIII ст. і зберігається в ультраортодоксальних громадах і в академічному середовищі.
- Генетичний слід: єврейські громади генетично ближчі одна до одної, ніж до місцевого неєврейського населення, але не ізольовані.
- Мовна спадщина: іврит, їдиш, ладіно, татська, гуджараті-єврейська — понад десять живих єврейських мов і діалектів.
- Релігійна практика: юдаїзм розрізняє ортодоксію, консерватизм, реформу і реконструктивізм — з різним ставленням до Тори, ролі жінки, технологій.
Антисемітизм, юдофобія і дезінформація
Антисемітизм — це упередження, ворожість або насильство проти євреїв як етнічної чи релігійної групи. Він існує в різних формах: релігійна (звинувачення в «богоубивстві», ритуальні наклепи), економічна (конспірологія про «світову фінансову змову»), расова (расистські теорії XIX—XX ст., включно з нацистськими), політична (антисіонізм, що переходить у заперечення права Ізраїлю на існування).
В Україні історично переважали побутовий і економічний антисемітизм, особливо в XIX—початку XX ст. У часи Голокосту єврейські громади України зазнали катастрофічних втрат: за оцінками Яд Вашему, на території сучасної України вбито від 1,5 до 1,6 млн євреїв. Сьогодні, за даними європейських і американських досліджень, рівень антисемітських настроїв в Україні нижчий, ніж у середньому в ЄС, але випадки вандалізму на єврейських цвинтарях і напади на євреїв у публічних місцях трапляються і потребують реагування.
Дезінформація часто побудована на підміні понять: «єврей» стає універсальним поясненням будь-якої проблеми. Щоб цьому протидіяти, достатньо перевіряти джерела, відрізняти критику державної політики Ізраїлю від ненависті до євреїв і не повторювати стереотипи навіть у жартівливій формі.
Як відрізнити критику Ізраїлю від антисемітизму
Міжнародний альянс пам’яті Голокосту (IHRA) ухвалив робоче визначення: антисемітизм — це «певне сприйняття євреїв, яке може виражатися як ненависть до євреїв». Критика Ізраїлю, навіть гостра, антисемітизмом не є, якщо вона стосуться конкретних дій уряду чи політики і не узагальнює їх на весь єврейський народ. Антисемітизм — це випадки, коли євреям приписують колективну провину, коли заперечують право Ізраїлю на існування як єврейської держави або коли вдаються до класичних упереджень («вони контролюють банки», «вони відповідальні за пандемію»).
Міфи і факти про євреїв
- Міф: «Усі євреї багаті». Факт: у 2021 р. за даними Pew Research Center, медіанний дохід єврейських родин у США був вищим за середній по країні, але всередині громади — значний розрив: ультраортодоксальні родини часто живуть за межею бідності.
- Міф: «Євреїв мало, тому вони легко об’єднуються». Факт: єврейські громади часто конфліктують між собою — ашкеназі й сефарди в Ізраїлі, релігійні й світські, праві й ліві.
- Міф: «Юдаїзм — це закрита релігія». Факт: гіюр існує і заохочується, особливо в неортодоксальних течіях.
- Міф: «Євреї не воюють в армії Ізраїлю». Факт: обов’язковий призов поширюється на всіх громадян, включно з ультраортодоксами, хоча останні мають відстрочки, що зараз є політичним питанням.
- Міф: «Євреї в Україні — це виключно міські жителі». Факт: у XIX ст. єврейські землеробські колонії існували в Херсонській, Катеринославській, Подільській губерніях.
Цікаві факти, які варто знати
- Найбільша єврейська громада Європи станом на 2025 р. — у Франції (від 450 до 600 тис. осіб), а не в Польщі чи Україні.
- Місто Умань — місце паломництва хасидів, щороку відвідують десятки тисяч людей, переважно з Ізраїлю і США.
- У 1920—1930-х рр. Одеса мала одну з найбільших єврейських громад СРСР — близько 180 тис. осіб, або 36% населення міста.
- Перша друкована книга івритом у Європі вийшла у 1475 р. в італійському місті Реджо-нель-Емілія.
- Єврейський Новий рік — Рош га-Шана — святкується у перші два дні місяця Тішрей, зазвичай у вересні.
Що почитати, щоб краще зрозуміти євреїв
Класика художньої літератури: Шолом-Алейхем «Тев’є-молочар», Ісаак Бабель «Конармія», Генріх Гейне «Ліричне інтермецо», Філіп Рот «Американська пастораль». Науково-популярне: Ювал Ной Харарі «Sapiens» (єврейський автор з Ізраїлю, не про юдаїзм, але про історію людства), Петро Кравчук «Українські євреї», Сергій Білокінь «Переднє слово до Української малої енциклопедії». Академічне: Сергій Іванцов, Ісаак Лур’є, праці Яд Вашему з історії Голокосту в Україні. З міжнародного контексту — праці відомого оглядача єврейського життя, висвітлені в українській статті про євреїв, що дає корисний контекст для цього твердження.
Якщо цікавить побутовий і релігійний бік, почніть з одеського «Книгаря» Олександра Розенбойма і серії «Жива єврейська спадщина» від фонду «Генеза». З міжнародних досліджень — публікації Ізраїльського центру демографії та університету Джонса Гопкінса, які дозволяють відрізнити факти від стереотипів. Додатково корисно ознайомитися з офіційною позицією держави Ізраїль через Управління у справах Голокосту уряду Ізраїлю — цей ресурс регулярно публікує уточнені дані про втрати і спростовує історичні міфи.
Часті запитання (FAQ)
Хто такий єврей за походженням?
Єврей — це людина, яка належить до семітського етносу, що сформувався на Близькому Сході. В юдаїзмі національність передається переважно по матері: дитина єврейки вважається євреєм з народження. Також євреєм можна стати через гіюр — релігійний обряд прийняття.
Чим єврей відрізняється від юдея?
«Єврей» — етнічний термін, «юдей» — релігійний. Можна бути євреєм-атеїстом, юдеєм-неєвреєм або і тим, і іншим одночасно. У щоденному вжитку ці слова часто взаємозамінні, але в юридичному й релігійному контексті їх розрізняють.
Скільки євреїв живе в Україні сьогодні?
За оцінками Єврейської федерації України, у 2024—2025 рр. в Україні проживає від 50 до 140 тис. євреїв, точну цифру назвати складно через змішані родини і еміграцію. Найбільші громади — в Києві, Дніпрі, Одесі, Харкові, Львові.
Чи можна бути євреєм і атеїстом?
Так. Юдаїзм розрізняє національну і релігійну ідентичність. Держава Ізраїль у «Законі про повернення» визначає єврея за корінням, а не за релігійною практикою. Більшість ізраїльських євреїв — світські (hiloni).
Що таке гіюр і як його проходять?
Гіюр — це обряд прийняття в юдаїзм. Він включає вивчення Тори, Талмуду, єврейського права і традицій, практику дотримання міцвот, а також схвалення бейт-діну — раввинського суду. Процес триває від одного до кількох років залежно від течії.
Чи є одна єврейська мова?
Ні. Іврит — священна і державна мова Ізраїлю, їдиш — мова ашкеназів, ладіно — мова сефардів, татська і гуджараті використовуються в окремих громадах Кавказу й Індії. У побуті більшість євреїв розмовляє мовою країни проживання.
Що їдять євреї і чому?
Кашрут — це правила харчування в юдаїзмі. Заборонена свинина, молюски, кров, заборонено поєднувати м’ясо і молочні продукти в одному прийомі їжі. М’ясні страви готують за спеціальною процедурою — бдіка. Дотримання кашруту практикують переважно релігійні євреї.
Як відрізнити єврея від неєврея?
Зовнішньо — ніяк. Євреї — це етнос із тисячолітньою історією, але генетично вони не відрізняються від сусідніх народів однозначно. Визначальною ознакою є самосвідомість, коріння і релігійна практика, а не риси обличчя чи колір шкіри.
Чи був антисемітизм в Україні?
Так. Як і в інших європейських країнах, в Україні існували побутовий, економічний і політичний антисемітизм. Найбільшою трагедією стали Голокост і масові вбивства євреїв у 1941—1944 рр. Сьогодні ця тема залишається частиною публічного діалогу, особливо в контексті декомунізації та впорядкування місць поховання.
Чому євреїв називають юдеями в Біблії?
«Юдей» походить від давньоєврейського «iehudi» — «нащадок Юди», четвертого сина Якова. Спочатку це було вузьке племінне ім’я, потім — назва жителів Юдейського царства, а після його падіння в 586 р. до н. е. — загальна національно-релігійна назва, яка дійшла до наших днів у різних мовах.
Якщо коротко: єврей — це людина, яка належить до єврейського етносу, сповідує юдаїзм або обидва водночас. За тисячі років єврейство встигло стати і народом, і релігією, і цивілізацією, і частиною українського повсякдення. Розуміння цього — не академічна розкіш, а спосіб уникнути і стигматизації, і невігластва.
